Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа №135" Дніпровської міської ради

 





Наша школа

Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа №135" Дніпровської міської ради з російською мовою навчання

 

 Школа творчого пошуку, творчих ініціатив,  школа майбутнього

У 1987 році, у місті Дніпропетровську було відкрито ще одну школу, нашу сто тридцять п’яту!  Школа-новобудова була запланована на 1598 учнів, до неї прийшло навчатися близько  трьох тисяч школярів. Саме в той час перед педагогічним колективом постала проблема: який творчий шлях обрати, на що в першу чергу потрібно звернути увагу, як організувати навчально-виховний процес, щоб задоволення від роботи отримували  й учні, і вчителі, адже масив Лівобережний-3 тоді тільки розбудовувався,  сюди переїжджало багато людей, і для них він  мав стати найріднішим.  Саме це й стало ключовим напрямком в організації навчально-виховного процесу. Педагогічний колектив школи вирішив, що майбутнє – за розвиваючим навчанням. З цією метою вчителі почали працювати за системою Ю.З.Гільбуха, в основу якої покладено розподіл на різнорівневі за підготовкою класи. І  вже незабаром школа отримала хороші результати. Отже, методика себе виправдала і час не був згаяний даремно. Але педагогічний колектив вирішив на досягнутому не зупинятися: у початковій школі вчителі-новатори запровадили роботу за системами розвиваючого навчання Ельконіна – Давидова та  Л.В.Занкова. Навчання проводилося за трьома системами тому, що з самого початку творчий колектив вирішив: усі діти різні, але всі вони мають право на самореалізацію. Саме для цього батькам було запропоновано такий широкий спектр методик розвиваючого навчання.

 

І ось уже за вікном бурхливі 90-ті роки – невизначені цінності, втрачені ідеали, зруйновані устої суспільства…  Перед школою постало нова проблема:  «Чому діти перестали творити красу, добро, чому вони стають байдужими  до людських цінностей?».

Недарма, основним мірилом духовності людини є її ставлення до природи. Екологічне виховання як один із головних напрямків роботи педагогічний колектив обрав для себе ще з моменту заснування школи. У 1987 році на закинутому пустирищі учні та вчителі  розбили  сад, насадили квіти.  З допомогою учнів, які із задоволенням підтримали новаторську ідею своїх учителів, було повністю змінено зовнішній вигляд школи: з’явилися розкішні паркові зони, естетично привабливі біомодулі в коридорах школи, альпінарії на подвір’ї. Нині шкільний двір є улюбленим місцем прогулянок для молодих мам, які залюбки фотографують свої малюків біля завжди доглянутих клумб, березового гаю, альпінарію.  А рано-вранці на біговій доріжці можна побачити різного віку людей, небайдужих до свого здоров’я. І вже ввечері, звісно, молодь – гітара, співи, закохані пари…

У 1990-1993-х роках наші учні стали ініціаторами висадки близько 50-ти дерев на алеї Слави, яка згодом стала предметом любові й гордості всіх  жителів мікрорайону. А в  1994-1996-их роках при школі почали діяти екологічні бригади, які поставили собі за мету звільнити ліси Дніпропетровщини від сміття та захистити їх від пожеж. Ця робота продовжується й  зараз, але вже на більш високому рівні.  Її  результат оцінено  дипломами Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та Індустріальною районною у місті Дніпропетровську радою.

Але змінювався час, з’явилися інші  пріоритети: на перший план вийшов  економічний напрямок навчання.  З 1997  року школа почала працювати в цьому напрямку. У 1997 році було підписано договір про співпрацю з Дніпропетровською металургійною академією, куди вступає переважна більшість випускників нашої школи.  З 2006 року розпочато співпрацю з  Дніпропетровським хіміко-технологічним університетом, Дніпропетровським державним університетом, Дніпропетровською медичною академією.

 Але педагогічний колектив не відмовився  від своїх попередніх напрямків роботи:  естетики та екології. Наша школа мала велику перевагу, бо збудована була на околиці, в екологічно чистому куточку міста. Тож коли у місті заговорили про будівництво на масиві заводу з виготовлення емальованих труб, наші учні першими вийшли на захист природи та свого здоров’я.  Великою спільною перемогою стало те, що  будівництво було «законсервоване».  Саме тоді зародився основний постулат нашої школи: єдність трьох складових -  Естетики, Екології та Економіки.  Роблячи акцент саме на ці напрямки роботи,  ми готували дітей до дорослого життя, як свідомих і самостійних людей, що не загубляться у вирії подій… А ще для цього вони  повинні мати міцне здоров’я!

Проаналізувавши статистичні дані медоглядів, ми побачили, що повністю здорових дітей приходить до першого класу всього лише 14%, а випускається з 11-го ще менше. Педагогічний колектив не в змозі вилікувати хворих учнів, але може навчити їх дбайливо ставитися не тільки до власного  здоров’я, а й до здоров’я оточуючих.

Так, у 2003 році, маючи за плечима великий досвід і довгі шляхи пошуків, ми прийшли до висновку, що здорова дитини – це найбільший скарб, яким ми маємо дорожити. Отож,  наша мета – зберегти його. Відтоді наша школа стала експериментально-дослідною «Школою сприяння культурі  здоров’я».

Основні кроки нашої роботи:

-                           засвоєння педагогами  основних  принципів, підходів та засобів щодо впровадження в практику роботи школи експериментальної програми;

-                           відпрацювання  діагностики  відбору учнів до навчання;

-                           впровадження  системи моніторингу здоров’я школярів;

-                           створення  консультативного  пункту  психологічної адаптації;

-                           збільшення   уваги   до профілактики та пропаганди здорового способу життя;

-                           заведення  на кожного учня  паспорта   здоров’я;

-                            розроблення  та  впровадження  в роботу цільових  програм для кожної паралелі;

-                            налагодження  співпраці  з філіалом дитячої лікарні №3;

-                           організовано роботу медичного,  стоматологічного, логопедичного  кабінетів, інгаляторію;

-                           формування  школи радості, де на кожному етапі навчання  забезпечено  активну  роботу  психіки дитини.

Свій досвід з даної проблеми  передаємо школі-супутнику –  КЗОСЗШ №147.

Також за цей час було проведено велику роботу, яка включала не тільки збільшення кількості уроків фізичного виховання, обов’язкові фізкультхвилинки на уроках, правильне харчування, але й розвиток духовного світу дитини, тому що, за даними діагностичних досліджень, у 40% старшокласників відсутня потреба у саморозвитку   духовних якостей особистості .

Однією із складових високої духовності є збереження пам’яті про свої корені. Недарма ж бо кажуть: «Здорове коріння – здорове насіння». Саме тому, зберігаючи краще із традицій радянського виховання, школа не припинила пошукову роботу з військово-патріотичної тематики. Кімната бойової слави, яка діє у школі ще з 1993 року, постійно поповнюється новими експонатами.

Не меншою любов’ю  користується серед учнів і Музей народознавства. Заснований він був ще в  1995 році. Тут проходять і уроки, і вечорниці, і години спілкування. А батьки, одного разу потрапивши сюди в якості гостей, починають згадувати про «скарби» старих прабабусиних скринь – барвисті вишиті рушники, дерев’яні прялки та ще багато чого… Серед принесених речей несподівано виявилися старовинні речі міського вжитку: статуетки, плетені скатерки з китицями, одяг початку 20-го століття, меблі, підсвічники. Так народилася ідея створення  «Музею-ретро» та костюмерної.

А щоб не загубити пам’ять про всіх, хто доклав титанічних зусиль, щоб підняти на такий високий рівень навчально-виховний процес, директор школи Дворядкіна Любов Іванівна запропонувала створити Музей історії школи. У ньому є всі відео- й фотоматеріали за період з 1987 року.

Нам є чим пишатися. Ми радіємо за своїх вихованців, коли бачимо їх внесок  у поповнення колекцій наших музеїв. Нам стає тепло на душі від того, як відповідально діти-екскурсоводи організовують маршрути по цих музеях, намагаються знайти щось нове й цікаве для своїх відвідувачів.

Підтриманню позитивного емоційного настрою вчителів і учнів сприяє туристична робота. Протягом року наші діти встигають побувати в багатьох  куточках України., які  є пам’ятками  історії  та культури.

Учителі намагаються створювати комфортні умови для учнів не лише під час розваг,  але й на уроках.  Стали  традицією загальношкільні  тижні здоров’я, у рамках яких проходить багато спортивних свят, краєзнавчо-туристичних походів. На черзі – проведення військово-патріотичних ігор типу «Зірниця».  Діти більш активно стали брати участь у різних заходах та акціях, які стосуються  здорового способу життя. Ми пишаємося тим, що більшість дітей (за результатами анкетування) не бажають бути  паліями, навіть пасивне куріння  викликає у них відразу. Учні із задоволенням готують позакласні виховні заходи типу «Скажи НІ наркотикам!», «Стоп алкоголь!». Наші вихованці неодноразово ставали переможцями різноманітних конкурсів та фестивалів дитячої творчості. Так  в українсько-шведському проекті «Незахищені діти в Україні»  роботи багатьох наших дітей були високо оцінені його організаторами.

Звісно, усім нам хочеться ще кращого для своїх дітей. Тому наш педагогічний колектив разом з учнями на годинах спілкування часто обговорює ідею створення школи майбутнього. Робимо це по-різному: конкурс малюнків «Моя школа через 10 років», твори «Якою б я хотів бачити свою школу», КВК і т.д. Приємно було бачити, яке задоволення отримували діти, відчуваючи себе справжніми творцями Школи майбутнього.

Які ж принципи школи майбутнього ми хотіли б виділили:

-   природовідповідність;

-   культуровідповідність;   

-   пріоритет загальнолюдських цінностей, життя і здоров'я людини, вільного розвитку особистості;

-   виховання громадянськості, пошана до прав і свобод людини;

-   виховання працьовитості, відповідальності, любові до природи, Батьківщини, сім'ї;

-   єдність освітнього простору;

-   загальнодоступність і адаптивність освіти до особливостей розвитку і рівня підготовки учнів;

-   світський характер освіти.

Дуже важливо сьогодні зрозуміти і визнати той факт, що школа перестала бути для учня єдинимджерелом отримання інформації. Необхідно переглянути сам зміст освіти. У  сучасних  умовах  дитина більше не отримує інформацію тільки  з одного підручника і від одного вчителя. Джерела інформації вельми численні: від великої кількості варіативних підручників до сучасних віртуальних бібліотек та  інших мобільних ресурсів Інтернету. Тому було прийняте рішення   принцип отримання готових знань, який  перестав бути актуальним, мотивованим для учнів, змінити на принцип, коли вчитель повинен лише показати і навчити дитину технології отримання знань, роботі з джерелами інформації, оцінці якості і компетентності подібних джерел. Ми вже зараз використовуємо в своєму НВП проекти, конференції, «круглі столи» і багато іншого, як вид учнівської  діяльності.

Враховуючи невисокий рівень моралі і моральності в суспільстві, а також, як правило, низьку активність батьків в  роботі школи, що теж зрозуміло в сучасних умовах, було б  добре  ввести посаду класних кураторів, які візьмуть на себе турботу про виховання підростаючого покоління. Нашим дітям не вистачає спілкування, і насамперед – спілкування з нами, дорослими.

У школі майбутнього обов'язково треба вирішити так звану проблему другої половини дня. Що робити дитині після уроків? Прийти в школу. А ось навіщо прийти, це питання. Ми б хотіли,  щоб прийшли за спілкуванням, неформальним спілкуванням між школярами, педагогами, батьками, якого так не вистачає сучасній школі. Шкільне кафе, зимовий сад, похід, та хіба мало що можна придумати! Класний куратор, таким чином, стає головною фігурою в школі майбутнього, саме він здійснюватиме зв'язок між школою і навколишнім світом. Більш того, у  школі  майбутнього виховний і освітній аспекти повинні бути органічні, бо кінцева мета єдина, і вона не нова: виховати гармонійно розвинену особистість, патріота, свідомого громадянина своєї країни.

Ще одна складова школи майбутнього – здоров’язберігаючий чинник. Не дивлячись на надмірну словотворчу довжину цього слова, суть правильна: наші діти нездорові, збільшуються перевантаження розумової діяльності, не вистачає грамотних програм фізичного оздоровлення. Саме тому цей аспект школи майбутнього повинен реалізовуватися у всій діяльності учнів з моменту приходу в школу і до її закінчення.

У останнє десятиліття з’явилося  таке поняття, як гордість за школу. Обмірковуючи модель школи майбутнього, необхідно пам'ятати, що дитина повинна пишатися саме тією школою, у якій вона вчиться. Для цього, мабуть, школа повинна бути більш відкритою для суспільства. Обмін учнів, педагогів з українськими і зарубіжними освітніми установами, розробка  шкільної символіки, топонімії, ведення літопису шкільного життя, клуб випускників, освітлення діяльності школи в ЗМІ - усе це повинно прославити і підняти престиж  школи,  перш за все,  в очах учня, його батьків.

Ось чому ми вважаємо:  маючи такий творчий досвід,  як у нашої школи, такий довгий шлях творчого пошуку, таке  прагнення  стати школою майбутнього,  -   ми нею станемо...

 

 

ПРинципи роботи школи